Захід зможе підштовхнути Путіна до політичного компромісу лише в тому разі, якщо Європа та Сполучені Штати збережуть єдність у протидії агресивності Москви, вважає шведський дипломат, колишній прем'єр-міністр Карл Більдт.
В інтерв'ю «Голосу Америки» він визнав, що в Європі коло думок щодо способів тиску на Росію ширше, але стратегічні погляди збігаються.
Карл Більдт зараз не обіймає урядових посад і має можливість виступати як аналітик. Брязкання Москви зброєю, зокрема російські військові літаки у небі над Західною Європою, він пропонує розглядати стримано.
«Я не вважаю це прямою загрозою, але те, що ми бачили за останні кілька років, показало, що Путін непередбачуваний, що він готовий використовувати військову силу. Це означає, що ми повинні бути більше напоготові», – сказав він.
Підвищення готовності виявляється у нарощуванні оборонних ресурсів НАТО на континенті. Проте не менш важливі, на думку Карла Більдта, політичні важелі, щоб не дозволити Путіну маніпулювати у так званій сірій зоні Європи – у країнах, що не є членами трансатлантичних організацій.
«Очевидно, що Росія намагається внести розкол, і це стосується також Балкан. У тих регіонах нам потрібна активніша дипломатія, щоб протидіяти, – сказав Більдт. – Ці країни хочуть бути членами ЄС. Чорногорія дуже хоче бути членом НАТО. Сама привабливість процесів розширення Євросоюзу і НАТО дає можливість впливу в тих країнах».
Говорячи про спроби Москви впливати на політичні процеси всередині Європейського Союзу, зокрема через фінансування кампаній окремих партій чи політичних діячів, він сказав, що такі випадки вже виявляють.
«Я думаю, що ми можемо просто виявляти це, і я вважаю, що це вже відбувається. Кілька таких випадків було. Такі спроби вивели на чисту воду. Зазвичай це означає ганьбу для тих політичних партій. І саме так, на мою думку треба діяти».
Попри те, що, на думку Більдта, Захід у більшості випадків може протидіяти деструктивності Москви політично й дипломатично, коли йдеться про стримування геополітичних амбіцій Путіна, домовлятися з ним зарано, принаймні зараз.
«Виключати таку можливість не варто. Але я не думаю, що ми вже готові до цього. Поки він вважатиме, що може розділяти та користуватися розколом, він буде це робити. Але коли він зрозуміє, що не може цього робити, тоді так, тоді настане час пошуку політичної розв'язання».
Карл Більдт зараз не обіймає урядових посад і має можливість виступати як аналітик. Брязкання Москви зброєю, зокрема російські військові літаки у небі над Західною Європою, він пропонує розглядати стримано.
«Я не вважаю це прямою загрозою, але те, що ми бачили за останні кілька років, показало, що Путін непередбачуваний, що він готовий використовувати військову силу. Це означає, що ми повинні бути більше напоготові», – сказав він.
Підвищення готовності виявляється у нарощуванні оборонних ресурсів НАТО на континенті. Проте не менш важливі, на думку Карла Більдта, політичні важелі, щоб не дозволити Путіну маніпулювати у так званій сірій зоні Європи – у країнах, що не є членами трансатлантичних організацій.
«Очевидно, що Росія намагається внести розкол, і це стосується також Балкан. У тих регіонах нам потрібна активніша дипломатія, щоб протидіяти, – сказав Більдт. – Ці країни хочуть бути членами ЄС. Чорногорія дуже хоче бути членом НАТО. Сама привабливість процесів розширення Євросоюзу і НАТО дає можливість впливу в тих країнах».
Говорячи про спроби Москви впливати на політичні процеси всередині Європейського Союзу, зокрема через фінансування кампаній окремих партій чи політичних діячів, він сказав, що такі випадки вже виявляють.
«Я думаю, що ми можемо просто виявляти це, і я вважаю, що це вже відбувається. Кілька таких випадків було. Такі спроби вивели на чисту воду. Зазвичай це означає ганьбу для тих політичних партій. І саме так, на мою думку треба діяти».
Попри те, що, на думку Більдта, Захід у більшості випадків може протидіяти деструктивності Москви політично й дипломатично, коли йдеться про стримування геополітичних амбіцій Путіна, домовлятися з ним зарано, принаймні зараз.
«Виключати таку можливість не варто. Але я не думаю, що ми вже готові до цього. Поки він вважатиме, що може розділяти та користуватися розколом, він буде це робити. Але коли він зрозуміє, що не може цього робити, тоді так, тоді настане час пошуку політичної розв'язання».
